Шашка казача 95 см — (казацька, кавалерійська) ФТС "Атаман" сабля сувенірна.

Шашка казака парадна казача ФТС "АТАМАН" сувенірна шашка - 95 см. загальна довжина.
Уставна. На озброєнні козачих і кавалерійських сил Російської імперії від 1881 року. 

Характеристики:
Довжина, мм: 950
Матеріал леза: 420
Твердість сталі: 20 HRC
Довжина клинка 78 см. 
Гарний сталевий полірований клинок  з малюнком
Полотновий чохол у комплекті.

Стійка до комплекту не входить. 
Окремо можна придбати: Підставка під шаблі, катани, мечі, шашки, кинджали. Докладніше: https:/hramtsova.com.ua/p1498382642-podstavka-pod-sabli.html

Не є холодною зброєю (сувенірна)

Практично повна відповідність бойовій втомленій шашці:

Кільця виготовлені по-сабельному. Але є можливість перевісити. Люди, які домагалися повної відповідності, робили так: у піхвах знімається затискача, гайка з кільцем і наконечник. Усті й гайку розгорнути, одягнути правильно. У ручці отвір для темляка запаяно, але там тонкий метал легко пробивається. За бажання цю модель можна переробити під бойову шашку, приклавши мінімум зусиль, оскільки сталь 420 марки можна заточити.

Сувенірна шашка ФТС.

ФТС — федеральна митна служба.

Шашка (від адигського/кресського «сешхуе» або «сашхо» — «великий» або «довгий ніж») — довгоклинкове сороче-колишня холодна зброя. Клинок однолезовий, слабо вигнутий, у бойового кінця дволезовий, завдовжки менш ніж 1 метр (в Росії Солодяної зброї різні моделі шашок з довжиною клинка від 81 до 88 см, споконвікові рисоські були ще легшими та коротшими). Портат зазвичай складається тільки з колодки із загнутої, зазвичай роздвоюваної головкою, без хрестовини (гарди), що є характерною ознакою цього виду зброї. Ножні дерев'яні, обтягнуті шкірою, з кільцями для портупеї на вигнутій стороні. Відомі шашки двох видів: шашки з дужкою, зовні схожі на шаблі, але такі не є (драгунський тип), і найпоширеніші шашки без дужки (кавказський і азійський типи).

Спочатку шашка мала значення недорогої допоміжної зброї кінського воїна після шаблі, перші зразки відносять до 1900-XII століття. У письмових джерелах слово «шашка» вперше було вжите Джованні де Лукою 1625 року. З поширенням вогнепальної зброї та виходом із вживання металевих обладунків шашка вискочила саблю спочатку на Кавказі, а потім і в Росії, водночас шашка сама зазнала великих змін: стала масивнішою і дістала вигин. Первинно запозичена в адигів (крісів) терськими та кубанськими казками, у XIX столітті шашка була взята на озброєння в Російській армії як утомливого типу холодної зброї майже всіх кавалерійських частин (на початку двадцятого століття саблю залишили тільки гвардейською гусарською полицею), офіцерів усіх родових органів, а також жандармерії та поліції. У кавалерії в такій якості шашка залишалася до середини XX століття, ставши останньою в історії холодною зброєю, що мала масове бойове застосування (конницею Червоної Армії у Великій Вітчизняній війні). В історичній пам'яті шашка відзначена насамперед як казка зброя, донині залишаючись невіддільною деталлю традиційної культури російської та української козирливості й елементом старовинного кокотячого костюма.

Застосування шашки
Не є різновидом шаблі, різні варіанти шашки принципово відрізняються від неї як зовнішнім виглядом: браком гарди (хрестини), без вираженого вістря, набагато меншим кривиною клинка, іншим балансуванням клинка, — так і характером бойового застосування: шашка не створена для тривалої оборони та вишуканого професійного шабельного фехтування. Шашка призначалася для одного раптового потужного удару, який нерідко одразу вирішував результат поєдинку. Від характеру бойового застосування також залежить спосіб кріплення ніжний шашки (на одному або двох кільцях) до портупеї (до поясної або плечової): лезом вгору, оскільки для виконання рубального удару зверху вниз шашку простіше швидко вийняти з піхви саме з такого положення. Ця зброя призначена для раптового нападу, щоб можливо було одним рухом, не змінюючи положення руки, вихопити та нанести удар. Відповідно носилися та застосовувалися самурайські мечі катану — тип холодної зброї з подібною формою клинка, але морфологічно належить до дворучних саблів. Ще однією перевагою шашки стала її відносна дешевина, на відміну від шаблі, що дало змогу зробити цю зброю масовою. Цьому ж сприяє простота використання шашки в бою. Звичайна техніка володіння шашкою полягала з гарного знання пари простих, але дієвих ударів, що було дуже зручним для швидкого навчання новачків.